БУДЗИНКАН НИНДЗЮЦУ ПОЛТАВА

Півроку (2010р.) в Полтаві існує ініціативна група по вивченню японського бойового мистецтва ніндзюцу – мистецтва ніндзя (японських воїнів-шпигунів). 

 – Я вже займаюся східними бойовими мистецтвами більше 15 років, – розповів Дмитро, керівник ініціативної групи. – Познайомилися з представником Будзінкан Хонбу Додзьо (таку назву має федерація) в Києві Максимом Музикою, який тепер дає нам основи техніки та контролює навчальний процес. У його основі лежить дев’ять бойових традицій. Переплетіння секретів ніндзя та самураїв утворили ефективну систему самооборони. 

Хто такі воїни-тіні

 З японської мови «нін» перекладається як «терпіти, проявитися, виживати, таємний». «Дзюцу» – техніка. Тобто «ніндзя» – «той, що вивчає таємне знання». Сінобі-но-моно (синонім "ніндзя") повинні володіти єдиноборствами, всіма видами зброї, мистецтвом маскування та близько 18 таємними системами, що дозволяють бути професійними воїнами.

У Полтаві є дівчата-ніндзя

В обласному центрі мистецтву навчаються всі бажаючі від 17 років. Зараз у групі займаються і чотири дівчини.

– Ми разом вдосконалюємося, – говорить 14-річна Аня. – Це унікальний вид єдиноборства і дуже цікавий. Маємо гарну фізичну підготовку – це допомагає в школі на уроках фізкультури.

Аня віком молодша від дозволеного мінімуму. Але вона дуже хотіла навчитися мистецтву ніндзя, і її зрештою допустили до занять.

Тереза займається кілька місяців цим мистецтвом, паралельно з рукопашним боєм.

– З дитинства цікавилася східними єдиноборствами. Батьки говорили, що це не дівоча справа, але потім зрозуміли, що це не лише загартовує тіло, а й психологічно та розумово розвиває.

Відзнаки

Існують особливості відзнаки (подібно до відзнак та поясів у інших видах єдиноборств) вивчення техніки: ранжування від 10 до 1 кю – для початківців, але від 1 до 15 дану – для майстрів Будзінкан Хонбу Додзьо.

Це не спортивне єдиноборство. Спаринги не проводяться, бо всі техніки мають прикладний характер. Ніндзя не використовують захисної амуніції, тому шанс травмуватися досить високий. Техніка відпрацьовується до автоматизму і потім, коли вже йде двобій, дуже ціниться непередбачуваність, спонтанність та творчий підхід до ведення бою. 

Амуніція ніндзя

Полтавські воїни-тіні вдягаються в чорне кімоно (сінобі-сьодзоку), мають особливе взуття табі (окремо знаходиться великий палець, що допомагає у подоланні перешкод за допомогою мотузки і додає можливість використовувати унікальну техніку ударів ніг), маску та підв’язки на руки та ноги (для зручності пересування). Для спецоперацій сінобі-но-моно не завжди вдягають чорний одяг, а використовують все, що необхідно для адаптації в безпосередньому середовищі та допомогає бути якомога непомітнішим (від військового комуфляжу до звичайного повсякденного одягу).

У лісах Полтави з’явилися японські шпигуни

 Тренування ініціативної групи з весни до глибокої осені проводяться в одному з лісомасивів Полтави. Удосконалюючи мистецтво маскування (сінобі-ірі), ніндзя ховаються у листі чи використовують елементи ландшафту. Часто трапляються випадки, що люди не помічають воїнів-тіней, але собаки безпомилково їх знаходять. Тому не дивуйтесь, коли раптом із простого листя встане людина в чорному – це хлопці та дівчата, що практикують японське мистецтво ніндзюцу.

ДОВІДКА

Ніндзя («той, хто прокрадається») – наймані вбивці, диверсанти і розвідники в Японії 12-19 століття. Відомі під іншими історичними назвиськами – сінобі («шпигун»), раппа («громило»), суппа («крадій») тощо. Ніндзя були членами секретних воєнізованих організацій, які існували за рахунок найму, або традиційної підтримки того чи іншого володаря. Вони складали окрему військову верству поруч із самураями, але на відміну від останніх ніколи не вважалися елітним прошарком японського суспільства. Успішна реалізація наказу потребувала знань із різноманітних галузей – військової справи, хімії, ботаніки – це знання перетворювало ніндзя на першокласних шпигунів.

Часто використовували у своїй роботі агентів-жінок «куноїті» (з японської – отруйна квітка).